Після початку війни в Україні керівництво видавництва «Просвєщєніє» виступило з негласним розпорядженням звести до мінімуму згадки про Україну та Київ у російських шкільних підручниках. Про це розійському виданню «Медіазона» розповіли три редактори видавництва.
Подаємо переклад статті.
24 лютого Володимир Путін оголосив про початок «спецоперації» і російські війська вторглися в Україну. Відразу після цього співробітників групи компаній «Просвєщєніє» — одного з найбільших та найстаріших видавництв навчальної та педагогічної літератури в країні — наполегливо попросили усунути «некоректні» згадки України та Києва з усіх шкільних підручників. «Медіазона» поговорила з редакторами видавництва про те, як відбувається «вичистка» історії, географії та літератури.
Після початку війни в Україні співробітники «Освіти» отримали від керівництва негласне розпорядження звести до мінімуму згадки про Україну та Київ у російських шкільних підручниках. Про це «Медіазоні» розповіли троє редакторів видавництва. Усі вони попросили про анонімність; прохання прибрати "некоректні" згадки України начальство донесло до підлеглих на "конфіденційній" зустрічі. Крім того, пояснюють співрозмовники «Медіазони», кожен співробітник «Просвєщєнія» під час прийому на роботу підписує «величезну кількість документів про нерозголошення службової інформації» — порушення таких угод загрожує миттєвим звільненням.
За словами редакторів видавництва, після початку війни звільнення загрожує також за будь-який прояв антивоєнної позиції — підписи під петиціями, пости у соцмережах, участь у акціях протесту. «Ми видавництво, яке випускає літературу, що впливає на уми підростаючого покоління. Утримайтеся від висловлювання у соціальних мережах погляду, відмінного від офіційного», — переказує слова керівництва один зі співробітників «Просвєщєнія».
Джерела "Медіазони" впевнені, що начальство готове виконати свої погрози. Раніше з видавництва вже звільняли за політичні висловлювання у соцмережах: один із редакторів відділу історичної літератури втратив роботу за пост у фейсбуці. «Вас сюди ніхто не тягнув, тому кого не влаштовує, пишіть заяву», — такою, за словами співробітників, була позиція керівництва.
Редактори зазначають, що у «Просвєщєнія» все «дуже заформалізовано — суцільні розпорядження, циркуляри, щомісяця підписуються документи: «ні», «не був», «не залучався» і так далі» — але при цьому називають свою роботу цікавою та важливою , тому бояться її втратити.
Усне розпорядження звести до мінімуму згадки України та Києва редактори «Просвєщєнія» отримали першого ж дня війни, 24 лютого.
При цьому курс на «вичистку» України та Києва з підручників було взято набагато раніше, згадують співрозмовники «Медіазони» — після 2014 року автори підручників та редактори намагалися згадувати Україну якомога рідше та обережніше. Але навіть з урахуванням «вичистки», яка тривала протягом останніх років, після 24 лютого, за словами редакторів, їм довелося «почеркати близько 15% текстів».
Так, із параграфів, у яких наводяться приклади геральдики різних держав, зокрема прапори, ще кілька років тому настійно рекомендували прибрати прапор України та замінити його на прапор будь-якої іншої країни. Якщо у розділі необхідно навести приклад столиці, Київ заміняли на іншу столицю. «Кілька разів доводилося прибирати й прапор США, але там простіше, у нас у програмі мало уваги приділено світовій історії», — розповідає один зі співробітників «Просвєщєнія». Тепер редактори повинні прибрати згадки України скрізь, де це можливо.
— Тобто перед нами постає завдання — зробити так, начебто України просто немає, — каже його колега. — Це набагато гірше, коли у підручнику просто не йдеться про якусь країну. Людина виростає без бази знань про якусь країну, і їй тоді набагато простіше повірити в те, що розповідають про неї з телевізора.
Найважче доводиться тим, хто працює над підручниками історії: часто прибрати згадки України та Києва без шкоди для змісту просто неможливо, тоді доводиться змінювати формулювання на «безпечніші».
— Але якщо є можливість, то краще не згадувати про Україну в принципі. Київ зазвичай зараз згадується у розрізі того, що він був столицею Київської Русі, і що ми звільняли Київ, — розповідає редактор.
За його словами, важливий контекст: «Можна згадувати, як ми рятували Київ, але говорити про будь-яку самостійність України як країни вже не можна».
— Одного разу згадуємо, що була утворена Київська Русь, а далі називаємо її просто Русь, немає більше Київської Русі. А Київ — її столиця, — пояснює один зі співробітників «Просвєщєнія». — Хоч би як це дивно звучало, але в ідеалі [потрібно] замінити рядок про те, що «Володимир хрестив Київ» на слова, що він «хрестив столицю».
Іноді редактор може сам вигадати нові формулювання для згадки України, але часто начальство просто спускає готові абзаци: «Ми можемо лише трохи коригувати в такому разі, щоб це не було зовсім канцеляритом».
Так, наприклад, переписувався в деяких підручниках з навколишнього світу розділ, присвячений Нестору Літописцю.
— Ніхто нам не забороняв писати, що він писав свою «Повість временних літ» у Києво-Печерській лаврі, — пояснює редактор, — але її зняли з міркувань, що підручник ось зараз піде на експертизу, дивитимуться експерти, а ми всі знаємо, як вони налаштовані, і що це може викликати. У нас просто чернець Нестор просто написав «Повість временних літ». На цьому все.
Підручники без згадки Києво-Печерської лаври поки що пройшли лише початкові етапи редактури, у школах їх можна буде побачити наступного навчального року.
Крім того, планується, що наступного навчального року один із підручників видавництво випустить без прізвища автора на обкладинці, оскільки автор — громадянин України, та його прізвище «відверто натякає» на це. «Усередині, на звороті, де дрібним шрифтом написано, автора ми, звичайно, називаємо, але з обкладинки про всяк випадок забрали», — розповідає співробітник видавництва.
«Медіазона» направила до «Просвєщєнія» запит та попросила прокоментувати відомості про інструкції щодо слів «Україна» та «Київ» у підручниках, проте оперативної відповіді не отримала.
На початку квітня співробітники видавництва отримали від начальства розсилку, в якій їх просили прибрати з підписів у робочому листуванні посилання на сторінки в Facebook та Instagram, а також прибрати згадки про заблоковані соцмережі з підручників, з якими вони працюють. Заборонено згадувати і компанію Meta, визнану екстремістською організацією (в Росії - прим. Svit.News).
У «Просвєщєнії» давно використовується автоматична комп'ютерна перевірка текстів — файли з результатами останньої перевірки були прикріплені до квітневого розсилання, кажуть редактори. Оскільки пошуком «заборонених» слів займається робот, це часто призводить до курйозів: так, програма виявила згадку забороненої Meta в підручниках біології — таке ж поєднання літер знайшлося в слові «метаболізм». "Звичайно, комп'ютер тільки знаходить поєднання слів, а рішення приймає редактор під свою відповідальність", - пояснює один зі співрозмовників "Медіазони".
— Треба визнати, що у нас все тримається на самоцензурі, — уточнює працівник іншої редакції «Просвєщєнія». — Багато хто перестраховується і прибирає навіть невинні згадки слів, які велено вичистити.
Слово «метаболізм» із підручників біології прибирати не стали. Як і згадки Ісаакіївського собору в Петербурзі, хоча програма виділила поєднання букв «київ» і в слові «Ісаакіївський» — абзац був присвячений матеріалам, які використовувалися для оздоблення собору.
Будь-який підручник має перевірятись на актуальність кожні п'ять років за прийнятим у видавництві розкладом, проте з 2014 року перевірки стали проводити набагато частіше. «Ви ж розумієте, підручники історії та суспільствознавства — найкон'юнктурніші з погляду цензури, маятник хитнувся, і в підручнику одразу правки», — розповідає співрозмовник «Медіазони».
— Після віджимання Криму теж терміново всюди вставляли інформацію про Крим, — каже колишня співробітниця видавництва на умовах анонімності. — За фактом зараз усі навчальні видавництва під Узуном та Ткачом, а вони — просто руки Ротенберґа, тому таке розпорядження, якби було дано, було б дано одразу всім. Незалежних видавців, які мають можливість робити саме підручники, зараз на ринку просто немає.
Іноді на зміст підручників скаржаться пильні батьки школярів, ділиться один із редакторів: «Найпопулярніший підручник для скарг — підручники мистецтва та російська мова. Мистецтво, бо — боже мій, там античні статуї! А російська мова через складність програми — наприклад, навіщо ми вантажимо дітей транскрипцією слів, яка їм ніколи не знадобиться».
За словами співрозмовника «Медіазони», навіть редактори підручників з історії мистецтва схильні до самоцензури: вони намагаються уникати будь-якого зображення наготи і вибирають серед античних статуй одягнені — або обрізають фотографії так, щоб у кадрі залишилася лише задрапірована частина скульптури. «Але завжди знаходяться уважні батьки, які знайдуть якусь одну картинку і зателефонують нам: «Я в підручнику для п'ятого – п'ятого! — класу знайшла цю непотрібність, у вас там голі тітки для дітей!» — журиться редактор.
Часто, за його словами, претензії батьків сягають абсурду — одного разу у видавництво зателефонував розлючений батько 14-річної дівчинки, який у підручнику російської мови побачив словосполучення «кінчена людина»: «Він пояснив, що він ніколи не дозволить своїй дочці говорити такі слова. Ми не могли зрозуміти, що не так із цим словосполученням, це ж звідкись із епохи Чехова. Але сучасні люди, котрі дивляться порно, мають іншу асоціацію».
Багато скарг батьки відправляють відразу до міністерства освіти, а воно «не дивлячись» спускає їх у видавництво, яке не може ці претензії просто проігнорувати, каже редактор «Просвєщєнія».
За словами джерел «Медіазони», навіть якщо редактор намагатиметься відстояти те чи інше «заборонене» слово чи зображення, його можуть «вичистити» на наступних етапах роботи. І добре, кажуть вони, якщо не на останньому, коли підручник затверджується міністерством освіти — у такому разі відповідальний редактор може отримати по шапці.
— У добрих авторів, треба визнати, не так багато поправок. Автори підручників теж не дурні і намагаються акуратніше висловлюватися, особливо у будь-яких складних моментах — культ особистості Сталіна, Іван Грозний, усе те, що як флюгер мотається туди-сюди, — каже співрозмовник «Медіазони». — Але згадку України довелося багато де вичищати. Нещодавно сміялися, що в підручнику російської мови [автори] згадували Чернігів і Львів, [а редактори] замінювали їх на інші міста терміново.
